Українська літераура 7 клас
05.11.21
Тема: Т. Шевченко « Як умру, то поховайте…» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє.
Тарас Шевченко, одного дня відчув, що вже завтра він може не побачити блакить неба, теплоти сонечка, вже нічого не зможе зробити для своєї України, що може не встигнути дати поради своїм землякам, які тягли ярмо кріпацтва. Тому він вирішив написати твір, у якому з останнім словом звернувся до свого народу, до майбутніх поколінь. Не думав тоді поет ні про нагороди, ні про шану, ні про визнання, він востаннє висловлював свої думки, які, як завжди, були про людей, про рідний край, про Україну.
- Чи знаєте ви, що таке заповіт? Що спонукає людей до його написання?
(Заповіт:
а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на
випадок смерті, «смертна воля»;
б) настанова, наказ, дані послідовникам або
нащадкам).
Отож, як ви вже зрозуміли, тема нашого уроку звучить
так: «Т. Г. Шевченко. «Заповіт» («Як
умру, то поховайте....») – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє».
Запис у зошити теми уроку. Ми сьогодні
говоритимемо про поета-патріота, про відповідальність перед Батьківщиною, про формування
майбутнього нашої нації. Серед сотень творів
«Кобзаря» саме ця поезія набула чи не найбільшої популярності?
Історія написання «Заповіту». 25 грудня 1845
року Шевченко одним рухом руки написав новий твір, яким хотів звернутися до
свого народу із закликом боротьби. У рукописі цієї поезії назви немає, вже
пізніше у 1867 році як редакційна у виданні «Кобзаря» з’явилася загальновідома
назва«Заповіт».
2). Перша публікація
твору. Багато років минуло з часу
написання «Заповіту». Вперше опублікований у 1859 році в Лейпцигу в збірці
«Нові вірші Пушкіна й Шевченка», цей вірш мав справді щасливу долю. Він став не
тільки надбанням української літератури, а й світових
літератур.
Виразне читання поезії ( с.59)
Визначення теми та ідеї «Заповіту» ( письмово)
Тема: зображення
заклику до українців боротися за вільне життя, будувати незалежну Українську
державу, звільнитися від кайданів.
Ідея:
уславлення
віри поета у світле майбутнє України),
жанру твору (громадянська лірика).
Бесіда за прочитаним:
Чому Шевченко бажає бути
похованим на Україні?
Яких
страждань зазнав простий люд?
Яким
шляхом, на думку Шевченка, можна здобути волю? Чому?
Що ліричний герой хотів
побачити в Україні, крім краси природи?
Про яку
сім’ю мріє автор?
Як ви поясните слова
«... а до того я не знаю Бога»? Шевченко–атеїст чи віруюча людина?
Кого та до чого
закликає поет? –
Чи можна сказати, що у своїй поезії поет дає нам три заповіти? Які?
У народі кажуть так : «Шевченків „Заповіт” облетів увесь світ». Народ не дурить. Дійсно, „Заповіт” нашого генія відомий на весь світ. Він перекладений 150 – тьма мовами світу, і це не випадково, адже цей твір єднає всі покоління: від сучасників Шевченка до нас і наших нащадків, майбутніх поколінь.
Інформація про перепоховання. Друзі поета виконали
заповіт Шевченка. Із далекої північної
столиці (м. Санкт-Петербурга) у травні
1845 року привезли тіло поета в Україну, де й поховали під Каневом. Вибрали
Чернечу гору, звіряючи величність місця із заповітними рядками, а тендітні
дівочі руки, за давнім народним звичаєм, покотили віз із важкою свинцевою
труною в останню путь. Тут, на крутій горі, над самим Дніпром, і поховали.
Відтоді Чернечу гору називають Тарасовою.
«Заповіт» Шевченка став вершиною літературної творчості.
Покладення «Заповіту» на музику
«Заповіт» Шевченка переписували
від руки, так твір пішов у народ, його читали ховаючись, бо він був заборонений у
царській Росії. У 1870-х роках полтавський учитель Гордій Гладкий поклав
„Заповіт” Шевченка на музику – і полетіла пісня по світу.
Прослуховування пісні в сучасному варіанті виконання
Коментарі
Дописати коментар