Українська література 9 клас. Пантелеймон Куліш « Чорна рада». Перший україномовний історичний роман-хроніка. Походження його назви.

 6.05.21

Прочитайте твір « Чорна рада», опрацювавши сторінки підручника  270 – 281

Працювати над романом «Чорна рада»  П.Куліш почав  ще з 1843 року. Загалом написанню книги автор присвятив 14 років. Перша редакція була завершена вже 1846 року. Проте арешт і заслання перешкодили публікації повного тексту твору. У 50-х роках Куліш створює другу редакцію твору.

1857 року «Чорна рада» виходить друком одразу українською (в Петербурзі) та російською (у Москві) мовами.

За час, що минув між двома редакціями роману, помітно змінилися погляди Куліша. На зміну романтичному захопленню козацькою добою прийшов похмурий скепсис. Ось чому в «Чорній раді» письменник то звеличує Запоріжжя, то проклинає його.

«Чорна рада» - перший історичний україномовний роман в історії літератури

Джерела написання роману:

ü  козацькі літописи, зокрема Літопис Самовидця (який, до речі, саме Куліш першим дослідив і видав) та Грабянки;

ü  народні історичні пісні і перекази;

ü  «Історія русів» та інші праці українських, польських і російських істориків.

Історична основа роману 

Звернімося до тексту Літопису Самовидця:

«Року 1663... Як вдарено в бубни на раду, Брюховецький ведлуг постанови, пішо військо припровадив к намету своєї сторони на ту раду. І Сомко не зо зволився; і сам, і усі козаки, при ньому будучії, яко люди достатнії, на конях добрих, шатно і при оружжю. як до войни...

І скоро тая рада стала, і боярин вийшов з намету і почав читати грамоту і указ його царського величества, не дано того скончити, ані слухаючи письма царського величества, зараз крик стався з усіх сторон о гетьманство... І на столець обоїх саджають.

А далі межи собою узялися битися, і бунчук Сомков зламали, заледве Сомко вирвався през намет царський  і допав коня. І кінная старшина, а інших позабивано до кілька чоловіка.

І так сторона Сомкова мусила уступати до табору свойого, а сторона Брюховецького на столець всадила Брюховецького, і гетьманом окрикнула, давши одному булаву і бунчук у руки».

Після смерті Богдана Хмельницького в Україні зав’язалася боротьба за гетьманську булаву. Претенденти, зокрема Іван Брю­ховецький та Павло Тетеря, дбали не про долю Ук­раїни, а про власну вигоду. До 1663 року гетьманом України був Юрій Хмельницький, а коли він зрікся гетьманства, у розколотій на дві частини Україні по­чався період анархії та чвар, який Микола Костомаров назвав добою Руїни. У козацькому Гетьманаті був обраний на початку 1663 року гетьманом Павло Тетеря, який перейняв булаву з рук Юрія Хмельницького, сина Богдана Хмельницького. Але владу Павла Тетері не визнало лівобережне козацтво: частково через те, що він дотримувався орієнтації на Річ Посполиту, частково через те, що в лівобережної старшини утворилося два угруповання, які почали боротися за владу.
На лівому березі Дніпра в 1663 році стар­шинська рада в Козельці гетьманом Лівобережної України обрала Якима Сомка.

 

Однак він був наказ­ним (тимчасово виконуючим обов’язки) гетьманом, оскільки царський уряд не затвердив цього обрання. Яким Сомко відомий в історії як сподвижник Богда­на Хмельницького, брат його першої дружини, що на­лежала до тієї частини козацької верхівки, яка орієнтувалася на союз із Росією, і вів боротьбу за геть­манську булаву з ніжинським полковником Золотаренком.

Ще один претендент на гетьманську булаву - Іван Брюховецький.

             Уперше його ім’я в історії звучить як Іванець, що свідчить про його низьке походження та становище слуги при Хмельницькому. Він зумів прихилити до себе ко­зацьку голоту тим, що виставляв себе ненависни­ком панства й багатства. У цей час в Україні булава переходила з рук у руки, і Брюховецькому захотіло­ся теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорозька Січ - своєрідна автономія, і керую­чи нею, можна керувати всією Україною. Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запо­рожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка та їхніх прибічників. Ця обіцянка поширилася й на чернь, яка допомогла йо­му стати гетьманом.

Та щойно Іванець досягнув ме­ти, він наказав низовцям розігнати чернь, а своїх політичних ворогів знищити фізично. Сомкові й Золотаренкові прилюдно було відрубано голови. При владі Брюховецький протримався п’ять років.

особливості назви твору

Є дві версії, що пояснюють назву роману  П.Kуліша - «Чорна рада». Перша: вважається що Ніжин­ська рада була названа чорною, бо в ній уперше в ук­раїнській історії брала участь чернь. Друга пов` язана з багатозначністю слова чорна. Це слово в українській мові часто вживається у значенні підла, незаконна, неправомірна, злочинна. В історії України чорними на­зивали ті ради, наслідком яких було недемократичне волевиявлення, а державний переворот. Ніжинська рада - одна з них. Вибори були неправомірні, оскільки не прибула значна кількість реєстрових ко­заків, голота голосувати не мала права. Зазвичай пе­реможець ніколи не карав на горло переможеного, з миром відпускав додому. А тут сталося навпаки

 

1.                    Теорія літератури.

Роман — вид епічної літератури, для якого характерні значний обсяг і складність будови, широке зображення подій і докладне розкриття життєвих доль людей чи однієї людини впродовж тривалого часу. Цей жанр дає авторові змогу докладно передати історію формування характерів персонажів, показати умови їхнього життя й побуту, розкрити психологію, описати боротьбу за тривалий проміжок часу на тлі важливих історичних подій, а також соціально-класові й національні відносини. У романі буває кілька головних сюжетних ліній, які часто взаємопереплітаються та перехрещуються. Якщо романи одного автора пов’язані сюжетом, ідейним задумом, образами персонажів, тоді їх називають дилогією (два твори), трилогією (три твори), тетралогією (чотири твори) або говорять про цикл романів (якщо їх багато).

Особливості роману: 

• докладне розкриття історії формування характерів багатьох персонажів, показ їх побуту, психології, праці, кохання тощо за тривалий проміжок часу; 
• наявність розгорнутого сюжету або кількох сюжетних ліній, об’єднаних спільним задумом; 

•велика кількість дійових осіб; 

• докладність описів і розповідей;

• прозова (рідше віршована) форма;

• великий обсяг.

                     За змістом розрізняють романи соціальні, психологічні, історичні, сімейно-побутові, сатиричні, філософські, науково-фантастичні, пригодницькі та ін.

Роман-хроніка — це такий прозовий твір, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу. 

Історичний роман — роман, у якому відтворюється історична епоха на прикладі конкретних людських доль і подій. 

 

Ø   Доведіть, що «Чорна рада» - історичний роман, роман-хроніка.